Новини

Пам'ятка для батьків

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА

ПРИ НОСОВІЙ КРОВОТЕЧІ

Носова кровотеча - кровотеча з носа, що може виникнути внаслідок травми, високої температури, високого артеріального тиску чи при захворюваннях крові. Травматична кровотеча виникає через колупання у носі, потрапляння до носу стороннього предмета або через перелами носових кісток.

При носовій кровотечі необхідно посадити дитину біля вмивальника. При цьому вона має трохи нахилити голову вперед і дихати ротом.

Не слід закидати голову, оскільки це пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання.

Необхідно слідкувати за тим, щоб дитина не сякалася та не затискала ніс.

Щоб зупинити кров, слід зробити марлевий чи ватний тампон, змочити його 3%- ним розчином перекису водню або холодною водою. Після цього ввести тампон у ніздрю.

· Слід пересвідчитися , що кров не потрапляє до носоглотки. Для цього можна попросити дитину кілька разів сплюнути слину, подивитися , чи вона не офарбована кров’ю. Можна також заглянути дитині до рота.

· Через 10-20 хвилин тампон треба акуратно прибрати, перед цим змочивши його холодною водою за допомогою піпетки.

· Після припинення кровотечі слід проконтролювати, аби дитина не сильно втягувала носом повітря та не сякалася протягом кількох годин.

· Носова кровотеча може виникнути через сухість слизової оболонки. Тому необхідно простежити за достатньою вологістю повітря у приміщенні де перебуває дитина. Якщо повітря сухе, можна увімкнути зволожувач повітря чи повісити вологе простирадло. Можна також змазати ніс дитини зсередини вазеліном.

· У більшості випадків носова кровотеча у дітей минає самостійно. Якщо ж носова кровотеча у дітей сильна і триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ

Рани – це пошкодження тканин, спричинені механічним впливом, що супроводжується порушенням цілісності шкіряних покривів та слизових оболонок. Залежно від типу травми та предмета, яким завдано поранення, розрізняють різані, колоті, рублені рани тощо.

- Дрібні поверхневі рани зазвичай супроводжуються капілярною кровотечею, яка зупиняється самостійно чи після накладання щільної пов’язки. Глибокі рани можуть спричинити інтенсивну кровотечу ( венозну чи артеріальну ), що загрожує життю потерпілого.

- Перебіг раневого процесу залежить від типу і розміру рани, локалізації та ступеня її інфікування. При незначному інфікуванні рана може загоїтися шляхом первинного натягу. Через 1-2 доби зменшуються больові відчуття. Через 3-4 доби зникають набряк і почервоніння шкірних покривів навколо рани. У разі розвитку запального процесу посилюється біль, з’являється набряк та почервоніння шкірних покривів навколо рани, у потерпілого може підвищитись температура.

- Будь яке пошкодження шкірних покривів може зумовити розвиток запального процесу, а також правця. Тому навіть найдрібнішу рану необхідно обробляти антисептичними засобами.

- Щоб попередити інфікування, дрібні рани слід обробити, виконавши такі дії:

· за необхідності звільнити поранену ділянку від одягу;

· ретельно вимити руки водою з милом, одягнути одноразові гумові рукавички;

· промити рану 3% - ним розчином перекису водню чи мірамістином ; якщо рана неглибока, але забруднена, бажано промити її теплою водою з милом;

· обробити краї рани 2%-ним спиртовим розчином брильянтового зеленого чи 5%-ним спиртовим розчином йоду;

· заклеїти оброблену рану бактерицидним лейкопластиром чи накласти антисептичну пов’язку (необхідно слідкувати, щоб ця пов’язка не забруднювалась і не промокала ).

● Якщо під час оброблення дрібної рани поновилася кровотеча, слід знову накласти щільну пов’язку, допоки кровотеча не зупиниться. Змінювати її лише за необхідності: у разі її намокання чи забруднення.

● Не варто самостійно обробляти рани з високим ризиком інфікування (наприклад, забруднені садни, глибокі колоті рани тощо). Варто звернутися до медичного закладу, де проведуть правильне та безпечне оброблення рани.

● Дрібні садни можна обробити за допомогою пов’язок з рідкими антисептиками (фурациліном, йодопіроном, хлоргексидином тощо) чи маззю на основі полі етиленгліколю.

● Мазі з антибіотиками не слід використовувати для оброблення глибоких ран, оскільки це порушує відтік вмісту рани.

● Концентровані дезінфікуючі засоби можна використовувати лише для знезараження непошкодженої шкіри навколо рани. Оскільки такі речовини найчастіше містять йод, це може спричинити алергічну реакцію.

ПАМ’ЯТКА

ДОПОМОГА ДИТИНІ ПРИ ГОЛОВНОМУ БОЛІ.

Головний біль виникає у результаті подразнення нервових закінчень у стінках судин голови чи у мозкових оболонках.

Причини головного болю.

Причинами головного болю можуть бути перенапруження зору, наприклад, при поганому освітленні; порушений зір, якщо дитина не носить окуляри; захворювання очей, наприклад, глаукома.

«Стріляючий», «розривний» чи «пекучий» біль в обличчі та потилиці виникають при невралгії – нервовій хворобі, яка супроводжується болями у тілі людини у місці проходження нерва.

Сильний головний біль, що супроводжується блюванням, запамороченням, високою температурою тіла виникає у разі запалення головного мозку та його оболонок. У такому разі слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Досить часто настирливий головний біль, пов’язаний із запальними захворюваннями придаткових пазух носа, може бути результатом черепно-мозкової травми. Нерідко він супроводжує інфекційні захворювання, інтоксикації, неврологічні розлади, захворювання внутрішніх органів. Щоб з’ясувати причини настирливого головного болю, слід обов’язково проконсультуватися з лікарем, Головне – усунути причину, через яку виник головний біль.

Слабкий головний біль.

Якщо клінічні ознаки захворювання відсутні, слабкий головний біль допоможуть подолати: спокій; тепло чи холод, прикладені до голови; склянка чаю;очищувальна клізма.

Головний біль легкого ступеня, повторюється епізодично, не вимагає специфічного лікування. Профілактикою такого болю є дотримання санітарно-гігієнічного режиму – раціональне вітамінізоване харчування, дотримання розпорядку дня, необхідна фізична активність та прогулянки на свіжому повітрі. .

Сильний головний біль.

У випадках сильного болю можна дати дитині знеболювальні лікарські засоби: парацетамол (з розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла ), ібупрофен ( з розрахунку 5-10 мг/кг) комбіновані лікарські засоби, що містять кофеін і спазмолітики – лікарські засоби , що знижують тонус, знімають спазми.

Якщо головний біль сильний, частий чи не припиняється після прийому лікарських засобів, дитину слід терміново показати лікарю - невропатологу та провести необхідні діагностичні та лікувальні заходи.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЗАБИТТЯХ

Забиття – це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив ( синець ), зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпсометричні ( охолоджувальні ) пакети. У разі їх відсутності можна застосувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери ( попередньо обгорнувши їх тканиною), мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму ( перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо) перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

· При порушенні цілісності шкіри накласти стерильну пов’язку;

· У разі відшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу);

· При порушенні дихання чи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

· При підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити – переносити його можна лише на руках чи ношах.

ЗАБИТТЯ ГОЛОВИ

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отримати струс мозку навіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється – травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхідно негайно викликати швидку допомогу.

У разі появи гематоми у зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитина пошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника. Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

ПАМ’ЯТКА
ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ОБМОРОЖЕННІ

При підозрі на обмороження потерпілого необхідно доставити у тепле, опалюване приміщення. Обережно зняти мокрий одяг і взуття. Якщо взуття не знімається – його слід розрізати.

Важливо не допустити швидкого зігрівання пошкоджених ділянок тіла. Пониження температури у тканинах супроводжується порушенням кровопостачання через різке уповільнення кровоточу в капілярах. Відновлювати життєдіяльність клітин без поновлення кровотоку є небезпечним через те, що обмін речовин у клітині повністю відновлюється, проте не постачається кисень і не виводяться продукти метаболізму. Як наслідок – клітина гине через відсутність кисню і накопичення продуктів обміну, що спричинює появу некрозу тканин навіть при легких ступенях обмороження.

Найбільш ефективний і безпечний спосіб зігріти обморожену ділянку та відновити у ній кровообіг – теплові ванни. Обморожену ділянку тіла занурюють у теплу воду. Упродовж 20-30 хвилин температуру води поступово підвищують від 20 С до 40 С, доки обморожена ділянка не порожевіє та не потепліє.

Після теплової ванни ( або іншого зігрівання ) пошкодженні ділянки тіла необхідно ретельно висушити. На обморожену поверхню накласти септичну теплоізолювальну пов’язку. Не можна змащувати пошкоджені ділянки жиром чи мазями, оскільки це істотно ускладнює подальше оброблення.

Обморожені ділянки тіла не можна розтирати снігом, що такі заходи лише посилюють охолодження, а на шкірі з’являються мікротравми, що створює сприятливі умови для розвитку інфекційного процесу, а надалі – для гнійних уражень м’яких тканин. Легкий масаж і розтирання можливі при І ступені обмороження. При обмороженнях ІІ,ІІІ,ІV ступенів це може призвести до травм судин, що збільшує небезпеку їх тромбозу і глибинного пошкодження тканин.

Велике значення при наданні першої долікарської допомоги мають заходи щодо загального зігрівання потерпілого, зокрема пиття теплих напоїв (чай, молоко). Зазвичай при обмороженнях І ступеня таких процедур достатньо. Якщо колір і чутливість шкіри відновлюються, потерпілий не відчуває болю, то подальше лікування йому не потрібне.

Якщо зберігається блідість обмороженої ділянки, місцеве пониження температури, анестезія чи біль, необхідно терміново доставити потерпілого до лікарні, оскільки такі симптоми вказують на глибоке обмороження м’яких тканин. Якщо перша допомога не була надана до прибуття санітарного транспорту, її необхідно надати під час транспортування.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ОБМОРОЖЕНЬ у холодну пору року:

● носити головний убір і одяг з шерсті чи хутра, які залишають повітряний прошарок між тілом та одягом;

● закривати частини тіла, які найчастіше травмуються при обмороженні (пальці рук і ніг, вуха, ніс);

● пити більше теплих напоїв, що поліпшує терморегуляцію організму;

● дозувати тривалість прогулянок.

ПАМ’ЯТКА

ПЕРША ЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ ЕПІЛЕПТИЧНОМУ НАПАДІ

Напади епілепсії зазвичай не потребують спеціальної медичної допомоги та минають самостійно. Головне – уберегти хворого від можливих пошкоджень.

При падінні хворого слід підтримати на підлогу.

Задля уникнення травмувань хворого слід прибрати предмети довкола нього, аби він не міг їх зачепити.

У кожному разі не слід намагатися силоміць припинити судомні рухи хворого, адже цим можна лише травмувати його. Сівши поряд з хворим, слід лише підтримувати йому голову.

Аби запобігти потраплянню слини у дихальні шляхи, слід злегка повернути голову хворого набік та очистити серветкою рот.

Якщо род хворого трохи відкритий, можна спробувати покласти йому між зубами складений шматок тканини (хустку, серветку чи шматок одягу). Це допоможе запобігти прикусу язика, щік, .пошкодженню зубів. Якщо щелепи стиснуті не слід намагатися відкрити хворому рот.

Після завершення судом слід повернути хворого на бік - задля уникнення западання язика.

Слід намагатися запам’ятати послідовність протікання нападу, аби потім правильно описати його лікареві.

Після припинення нападу рекомендують не будити хворого, якщо він заснув.

Якщо одразу після припинення нападу хворий намагається встати й почати ходити, слід дозволити йому самостійно встати та, міцно притримуючи хворого (якщо досі тривають судоми, однак рідкісні), пройтися з ним.

Слід негайно викликати лікаря, якщо:

· Розпочався повторний напад;

· Судомний напад триває більше 3-5 хвилин;

· Після приступу хворий не опритомнює протягом 10 хвилин;

· Епілептичний напад стався уперше;

· Під час нападу хворий все ж отримав травми.