| У нас є багатий матеріал для вивчення дитячої душі – наше власне дитинство, яке відклалось у глибинах нашої пам’яті, і яке так чи інакше впливає на все доросле життя. Ми пам’ятаємо своє дитинство, ми пам’ятаємо все, нам тільки здається, що ми все забули, бо воно десь там у глибині. Але воно там є! Порівняємо тепер одну хвилину дітей і одну хвилину нас, дорослих батьків. За одну хвилину діти: встигають стомитися і відпочити разів по три, разів по два засумувати і заспокоїтись, захотіти спати і забути про це, посміятися, побитися й помиритися, помітити маленького жучка, ще раз посміятися, трошки вирости і подорослішати. А в цей час дорослі за одну хвилину тільки і встигають робити якісь зауваження. Якщо ви хочете знайти розуміння з вашою дитиною, тоді хоча б одну хвилину в день концентруйтесь на згадуванні вашого дитинства - це місток до розуміння. Якщо ви відчуваєте, що не розумієте дитину, тоді хвилину в день згадуйте себе в такому ж віці, в ситуації подібній до нинішньої, і ви знайдете неочікуване рішення. Уявляйте себе дітьми! Знаходьте для цього час. Уявляйте себе дітьми: які нічого не знають, слабкими, невмілими, безпорадними, яким усе цікаво, які всього бояться, які вірять всім і будь-чому, які нікому не вірять, які люблять батьків, які їх ненавидять, егоїстами, жорстокими, добрими і мудрими, але які про себе нічого не знають. А тепер таким, що знають... |
